“Було відчуття, що ми можемо разом йти до омріяної України, і ми йшли до неї” - чернівецька волонтерка та освітянка про Революцію Гідності

У серпні цього року директорку чернівецького ліцею №5 і волонтерку Галину Абрамʼюк нагородили відзнакою “За оборону України”. Адже ще з 2013 року вона робить все, аби допомогти у боротьбі країни за свободу. Спочатку - на Революції Гідності, а далі - різними волонтерськими зборами та всілякими благодійними проєктами, аби допомогти захисникам. Ми поспілкувалися з пані Галиною про те, коли і з чого почався її волонтерський шлях, і чому війна з росією - це не два останніх роки, а значно довше.

Десять років тому українці провели свій перший контрнаступ – проти беззаконня, спроби позбавити нас європейського майбутнього, проти нашої неволі.

Довгий шлях боротьби, кінця якого ще не видно, почався з Майдану Незалежності. Саме там почався волонтерський шлях директорки чернівецького ліцею №5 Галини Абрамʼюк.

Майдан був преамбулою до подій у 2014 році - анексії Криму, окупації Донеччини і Луганщини. У 2013 році після того, як не була підписана угода про Асоціацію з ЄС, молодь вийшла на вулиці столиці з мирним протестом, адже нове покоління хоче жити і розвиватися тут і зараз. Коли в центрі Києва на Майдані побили молодь, для пані Галини це було абсолютно неприйнятним. 

Тоді Галина Абрамʼюк разом з однодумцями зрозуміла: що би не відбулося, але вона не дозволить нехтувати власною думкою, попирати права молоді, та й всіх українців загалом. Із цього і почався її особистий шлях до здійснення мрії. А мрія була одна для всіх - це Україна, європейська держава, де є верховенство праваі де ніхто не дозволить бандитам правити країною.

У Чернівцях тоді активна громадськість щовечора о 5 годині збиралася на місцевому Майдані для того, щоб наближати реалізацію тієї самої спільної мрії. Крім того, щонеділі було віче з вільним мікрофоном. 

Підпишіться на наш Telegram

Водночас Майдан Київський набирав сил. І на вихідні пані Галина їздила до столиці. Для неї це була своєрідна віддушина, і навіть не виникало питання, чи треба їхати.

Сильним потрясінням була перша смерть на Майдані, коли загинув Сергій Нігоян. У суботу жінка прийшла на те місце, де загинув активіст, і не могла повірити, що це сталося в столиці європейської держави.

Директорка ліцею навіть не припускалася думки, що українці могли тоді не перемогти на Майдані. 

Але одночасно з Майданом у Києві був Антимайдан, який виступав за збереження тісних звʼязків з росією. Між цими двома осередками стояли величезні вантажні автомобілі. 

Якось пані Галина змогла поспілкуватися з учасниками Антимайдану. Це була родина з Луганська. Вони також ішли з однаковими біло-синіми пакетами.

Вони зайшли на Майдан, підійшли до Чернівецького намету. А там у великих казанах готували борщ. Пані Галина запропонувала родині з Луганська поїсти, вони розговорилися. І досить довго ще після перемоги Майдану спілкувалися. Але почалася війна, і звʼязок втратився, адже для тієї сімʼї це стало небезпечно через окупацію Луганщини.

Перемога на Майдані стала лише перемогою в одній з битв, але не у війні. Далі була анексія Кримського півострова й окупації частини Донеччини і Луганщини. У тому, що за всім цим стоїть росія, не було жодних сумнівів. Відтоді директорка чернівецького ліцею №5 зрозуміла, що має допомагати тим, хто став українським військом і пішов воювати на схід. 

Але війна на Сході України - це вже інша сторінка історії. І про неї ми розкажемо у наступному матеріалі.

Фото - зі сторінки Галини Абрамʼюк у Facebook

Читайте: Як захистити українських школярів від російської пропаганди - розмова з директоркою ліцею - АУДІО